Почався Великий піст – час відновлення, покаяння і радості. Радості не пасхальної, піднесеної, а тихої, на перший погляд непомітної, але, водночас, глибокої. Можливо, це тому, що в піст у черговий раз бажаєш відійти від усієї непотрібної, наносної суєти, що обволікає тебе кожного буднього дня, і знайти себе справжнього.

Великий піст готує нас до торжества торжеств – Пасхи. Це справжня подорож. Це весна духу. І цей весняний шлях – це наша можливість стати хоч трішечки кращими, ніж були.

Що ж можна зробити для того, щоб прожити піст по-справжньому?

1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити про духовну складову посту, треба зрозуміти, як ми будемо харчуватися. Адже харчові розходження найпомітніші. Сенс посту – не в тім, щоб не вживати тваринної їжі (їжа сама собою не наближає і не віддаляє від Бога), хоча ми все-таки – істоти з плоті та крові, отже питання нашого харчування є надзвичайно важливим.

Загальне правило: харчуватися треба так, щоб відчувати легкість (адже можна обтяжити себе і пісними стравами). І не «зациклюватися» на їжі. Навряд чи варто шукати вишукані рецепти пісних страв. Менше часу й уваги приділяти готуванню трапези. Менше грошей витрачати на їжу. Тому поміркуємо над питанням, наскільки доречно купувати у піст, наприклад, делікатесні морепродукти, що статутом не забороняються.

До речі, для деяких категорій людей припустимі певні послаблення в їжі: для хворих, для тих, що займаються важкою працею, для вагітних і годувальниць. У вирішенні цього питання краще порадитися з духівником. Якщо немає такої можливості, то беріть відповідальність на себе. Також відомо, що «краще недопостити, ніж перепостити». Помірність – ось золоте правило.

2. Відмовитися від якої-небудь залежності або прихильності. Піст – час нашого звільнення. Звільнення від того, що поневолює. Отже, ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного вона своя: алкоголь, паління, телесеріали... Подібних подвигів не варто жадати від інших, але самому добре спробувати.

3. Молитися регулярно. Піст без молитви – зовсім не піст. Свою повсякчасну «немолитовність» нам зручно списувати на ритм міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін. Але спробуймо під час посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин ранком і ввечері. Можна читати ранкові й вечірні молитви або Псалтир, але під час посту потрібно додавати до них ще одну – коротку та ємну молитву святого Єфрема Сирина, що задає «тон» на ці тижні.

4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаї та Притч. Існує також благочестивий звичай прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Святого Письма. Якщо ви ще не прочитали цілком Старий і Новий Завіти – надолужте це за сорок днів посту. Та якщо вже подужали всю Біблію, не думайте, що цього достатньо: на жаль, ми багато важливого забуваємо. Прагніть читати Писання регулярно, краще щодня, вибираючи місце, де можна було б зосередитися. Чудово, якщо після читання ви знайдете час обміркувати прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.

5. Відвідувати богослужіння. Великий піст – особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо приходити у храм і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються практично ті ж самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій Великого посту (отець Олександр Шмеман називав його «світлим сумом») можна відчути тільки у тихій красі буденних служб. Намагайтеся хоча б один або два рази прийти до храму на читання Великого покаянного канону святого Андрія Критського. Цей канон, найдовший з існуючих у Православній Церкві, народжений у глибині покаяння і пронизаний надією на батьківську любов Божу, читається частинами увечері з понеділка по четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється цілком у середу ввечері на п’ятому тижневі.

Необхідно хоча б раз за піст бути на Літургії Передосвячених Дарів (чудово, якщо ви знайдете храм, де вона служиться увечері) і причаститися, переживши цей день як час трепетливого очікування зустрічі з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі у страсні дні, починаючи з вечора Великого четверга.

6. Очистити свій розум від суєтності. У питанні, чи варто цілком відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування блогів, форумів і соціальних мереж, – кожен вирішує сам. А ось те, що дійсно буде корисно, – прочитайте хоча б одну гарну книгу духовного змісту. Це може бути історія Церкви, основи віровчення, тлумачення на Священне Писання – вибір великий (але підходити до вибору літератури слід дуже уважно, оскільки ринок православної літератури сьогодні буяє не завжди «духовно якісними» виданнями). Можна прочитати і твір зі світової класики – це теж може вберегти розум від суєти.

7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для себе справу, про яку давно думали, але так і не зробили. Час посту – це час позитиву. Всі обмежувальні міри (в їжі, розвагах та ін.) важливі тому, що вони звільняють наш час і сили для головного: зростання у Христі. А рости у Христі – значить творити добро. Любити Бога, ближнього і себе. Варто вибрати хоча б одну справу, від якої буде добре не тільки вам, але й вашим ближнім.

Напередодні посту ми чули слова Христові: «Що ви зробили одному з малих цих, Мені зробили». Трохи поміркувавши, ви, напевно, знайдете, що можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі для дитячого будинку, приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне у своїй хаті, змайструвати шпаківню, вникнути, нарешті, в те, чим живуть ваші діти – відшукається безліч ідей.

Крім цих, запропонованих «заповідей» посту, у вас можуть бути свої власні «заповіді», але головне – прожити піст серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості. Адже час посту – це час, що вимагає від нас прийняття рішень і постійних зусиль.

Різдво вважають святом сім'ї, його традиційно святкують у родинному колі. Можна сказати, що період приготування до Різдва - це Богом благословенний час для того, щоб забути старі образи, перепросити тих, кого ми могли образити, подякувати тим, хто зробив нам добро чи просто був поруч з нами протягом цього року.

 

Від покоління до покоління передавались традиції святкування Різдва Христового. Обов'язковим атрибутом Різдва у наших дідів та прадідів було вистилання долівки дому сіном, а столу соломою, що було символом ясел, на які поклали новонародженого Христа. Ще однією цікавою традицією святкування Різдва була милостиня. Роздавання милостині робило Різдво часом найбільшої радості для усіх людей, адже святковий настрій наповнював як тих людей, які давали її, так і тих, які завдяки їй мали можливість відсвяткувати Різдво. Святим обов'язком та найбільшим щастям на Різдво було прийняти у дім бідного чи сироту і, що важливо, їх не просто приймали до дому, а ставились, як до рідного.

Розпочиналось святкування Різдва з першої зірки, яка виступала на небі 6 січня. Господиня накривала на столі святкову вечерю, що традиційно складалась з 12 страв. Кількість страв на столі має велике значення, адже вони символізують дванадцять апостолів, що були першими учнями Христа. Сама вечеря розпочиналась з молитви, яку вся сім'я промовляла разом. Першим за стіл сідав господар і розпочинав вечерю, роздаючи усім традиційну українську кутю, після якої слідували і інші страви: плетенка, узвар, борщ, голубці, вареники з картоплею, грибами, капустою чи сиром, тушкована капуста, мариновані грибочки, оселедець, пампушки, часник та інші. Дуже цікавим є те, що у різних регіонах України набір страв є різним, та все ж зберігається їх кількість.

Мабуть, найяскравішою традицією був вертеп. Почесним у вертепі було носіння Різдвяної зірки. Вертепи включали безліч дійових осіб і зазвичай ілюстрували народження Ісуса Христа, рідше інші біблійні історії.

До наших днів деякі традиції збереглись, деякі втратились, деякі змінились, можливо, навіть виникли нові.

На жаль, мусимо відмітити, що все ж за довгі роки втратилась прекрасна традиція милостині та прийому до дому бідних, самотніх осіб чи сиріт. Це чудова традиція, яка дарує святковий настрій та піднесеність духу, адже ніщо не може зрівнятись з відчуттям того, що ми змогли подарувати свято тому, хто дуже потребував цього.

Щиро закликаємо вас дотримуватись прекрасних українських традицій святкування Різдва і не забувати про тих, кому ви потрібні, щоб ніхто не почувався самотнім у час Різдва.