Почався Великий піст – час відновлення, покаяння і радості.
Радості не пасхальної, піднесеної, а тихої, на перший погляд непомітної,
але, водночас, глибокої. Можливо, це тому, що в піст у черговий раз
бажаєш відійти від усієї непотрібної, наносної суєти, що обволікає тебе
кожного буднього дня, і знайти себе справжнього.
Великий піст готує нас до торжества торжеств – Пасхи. Це справжня
подорож. Це весна духу. І цей весняний шлях – це наша можливість стати
хоч трішечки кращими, ніж були.
Що ж можна зробити для того, щоб прожити піст по-справжньому?
1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити про духовну
складову посту, треба зрозуміти, як ми будемо харчуватися. Адже харчові
розходження найпомітніші. Сенс посту – не в тім, щоб не вживати
тваринної їжі (їжа сама собою не наближає і не віддаляє від Бога), хоча
ми все-таки – істоти з плоті та крові, отже питання нашого харчування є
надзвичайно важливим.
Загальне правило: харчуватися треба так, щоб відчувати легкість (адже
можна обтяжити себе і пісними стравами). І не «зациклюватися» на їжі.
Навряд чи варто шукати вишукані рецепти пісних страв. Менше часу й уваги
приділяти готуванню трапези. Менше грошей витрачати на їжу. Тому
поміркуємо над питанням, наскільки доречно купувати у піст, наприклад,
делікатесні морепродукти, що статутом не забороняються.
До речі, для деяких категорій людей припустимі певні послаблення в
їжі: для хворих, для тих, що займаються важкою працею, для вагітних і
годувальниць. У вирішенні цього питання краще порадитися з духівником.
Якщо немає такої можливості, то беріть відповідальність на себе. Також
відомо, що «краще недопостити, ніж перепостити». Помірність – ось золоте
правило.
2. Відмовитися від якої-небудь залежності або прихильності. Піст
– час нашого звільнення. Звільнення від того, що поневолює. Отже, ми
можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності.
У кожного вона своя: алкоголь, паління, телесеріали... Подібних
подвигів не варто жадати від інших, але самому добре спробувати.
3. Молитися регулярно. Піст без молитви – зовсім не
піст. Свою повсякчасну «немолитовність» нам зручно списувати на ритм
міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін. Але спробуймо під час
посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин ранком і ввечері. Можна
читати ранкові й вечірні молитви або Псалтир, але під час посту потрібно
додавати до них ще одну – коротку та ємну молитву святого Єфрема
Сирина, що задає «тон» на ці тижні.
4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за
щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка
Ісаї та Притч. Існує також благочестивий звичай прочитувати самостійно
всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Святого Письма.
Якщо ви ще не прочитали цілком Старий і Новий Завіти – надолужте це за
сорок днів посту. Та якщо вже подужали всю Біблію, не думайте, що цього
достатньо: на жаль, ми багато важливого забуваємо. Прагніть читати
Писання регулярно, краще щодня, вибираючи місце, де можна було б
зосередитися. Чудово, якщо після читання ви знайдете час обміркувати
прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.
5. Відвідувати богослужіння. Великий піст –
особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо
приходити у храм і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються
практично ті ж самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій
Великого посту (отець Олександр Шмеман називав його «світлим сумом»)
можна відчути тільки у тихій красі буденних служб. Намагайтеся хоча б
один або два рази прийти до храму на читання Великого покаянного канону
святого Андрія Критського. Цей канон, найдовший з існуючих у
Православній Церкві, народжений у глибині покаяння і пронизаний надією
на батьківську любов Божу, читається частинами увечері з понеділка по
четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється цілком у
середу ввечері на п’ятому тижневі.
Необхідно хоча б раз за піст бути на Літургії Передосвячених Дарів
(чудово, якщо ви знайдете храм, де вона служиться увечері) і
причаститися, переживши цей день як час трепетливого очікування зустрічі
з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі у страсні дні, починаючи з
вечора Великого четверга.
6. Очистити свій розум від суєтності. У питанні, чи
варто цілком відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування
блогів, форумів і соціальних мереж, – кожен вирішує сам. А ось те, що
дійсно буде корисно, – прочитайте хоча б одну гарну книгу духовного
змісту. Це може бути історія Церкви, основи віровчення, тлумачення на
Священне Писання – вибір великий (але підходити до вибору літератури
слід дуже уважно, оскільки ринок православної літератури сьогодні буяє
не завжди «духовно якісними» виданнями). Можна прочитати і твір зі
світової класики – це теж може вберегти розум від суєти.
7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для
себе справу, про яку давно думали, але так і не зробили. Час посту – це
час позитиву. Всі обмежувальні міри (в їжі, розвагах та ін.) важливі
тому, що вони звільняють наш час і сили для головного: зростання у
Христі. А рости у Христі – значить творити добро. Любити Бога, ближнього
і себе. Варто вибрати хоча б одну справу, від якої буде добре не тільки
вам, але й вашим ближнім.
Напередодні посту ми чули слова Христові: «Що ви зробили одному з
малих цих, Мені зробили». Трохи поміркувавши, ви, напевно, знайдете, що
можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі для дитячого будинку,
приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне у своїй хаті,
змайструвати шпаківню, вникнути, нарешті, в те, чим живуть ваші діти –
відшукається безліч ідей.
Крім цих, запропонованих «заповідей» посту, у вас можуть бути свої
власні «заповіді», але головне – прожити піст серйозно, на найглибшому
рівні своєї свідомості. Адже час посту – це час, що вимагає від нас
прийняття рішень і постійних зусиль.
|