Досліджуючи
повчання святих отців і вчителів Церкви про піст, чітко видно, що вони
наголошують відрізняти головну ціль посту від засобів, які допомагають
досягненню її. На жаль, навіть серед людей, що часто ходять до церкви, є
багато таких, хто не розуміє високого духовного значення Великого
посту, вважають достатнім самого лише стримання від скоромного та
плотських утіх.
Однак
для того, щоб слідувати вузьким шляхом спасіння, уникаючи широкої
дороги, що веде, за словами Спасителя, до загибелі, слід розуміти, що не
лише стриманням у їжі та плотському способі життя перемагається гріх,
але очищенням серця та ревним прагненням до непорочної чистоти душі.
Свята Церква наголошує у великопостових молитвах: «Марно ти радієш, душе
моя, стриманню в їжі, якщо від пристрастей ти не очищена: якщо
стримання в їжі не стане причиною виправлення твого життя, то гидкою
будеш в очах Бога».
«Ухиляйся від зла і твори добро», – ці слова з
Першого послання апостола Петра варто найперше пам’ятати всім упродовж
Великого посту, – рекомендують учителі Церкви.
Що є головною ціллю святого посту та за допомогою яких засобів її досягти?
«Значення
посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів, – навчає
святитель Йоан Золотоустий. – І хто обмежує піст тільки стриманістю в
їжі, той, властиво, безчестить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми
ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли
маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не заздри!
Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки та всі члени
нашого тіла... Що за користь, коли ми стримуємося від страв, а гриземо і
з’їдаємо братів».
Святитель Феофан Затворник мовить: «І
попостити, і в церкву походити, і усамітнюватись, і духовні книги
почитати, і подумати над прочитаним, і собою зайнятись – усе потрібно.
Але всі ці справи необхідно спрямувати для однієї мети – достойного
причастя святих Христових Тайн. А щоб гідно причаститися, слід душу
очистити щирим покаянням, для чого, власне, й призначені всі інші
подвиги говіння: церковна і домашня молитва, стримання в їжі, земні
поклони та все інше».
Знаючи головну мету посту, не менш важливо
правильно використовувати й засоби, що ведуть до неї. І перше, що
виділяє Церква, – це обов’язкова підготовка до говіння. Починається вона
з примирення зі всіма своїми кривдниками. Необхідно, щоб кожен щиро
пробачив один одному, не залишаючи жодного роздратування чи образи у
потаємних закутках свого серця. Без цього неможливо говіти перед Богом, і
такий піст буде неугодний Богові.
По-друге, у свого духовного
отця отримайте настанови щодо відповідного постування, яке для різних
людей є різним. Основа посту – боротьба з гріхом через стриманість від
їжі. Саме стриманість, а не виснаження тіла, тому піст людина здатна
понести в міру своєї підготовки до нього. Зокрема, отці Церкви так
навчають: «Щодо посту дійте з повною свободою, скеровуючи все до
головної цілі. Коли посилити, а коли послабити можна, зважаючи на
потребу. Піст не ціль, а засіб! Краще не зв’язувати себе у цьому якимись
незмінними постановами, ніби путами; коли так, коли інакше – тільки без
поблажок та саможалю, але й без жорстокості, що призводить до
виснаження. Піст – не їсти досита, а трохи залишати себе голодним, щоб
ні думки, ні серце не були обтяжені...»
«Від надмірної
стриманості людина виснажується й стає нездатною до духовних подвигів, –
навчає святитель Ігнатій Брянчанінов. – Наскільки шкідлива
нестриманість, настільки шкідливий (а можливо, ще більше) надмірний
піст. Ослаблення тіла, що буває від недоїдання, не сприяє молитві в
необхідній кількості та з необхідною силою...»
Для фізично
здорових людей існує п’ять складників суворого посту: 1) відмова від їжі
взагалі на певний час (наприклад, у Страсну п’ятницю); 2) відмова від
вареної їжі (понеділок, середа і п’ятниця упродовж посту); 3) гаряча їжа
без олії (вівторок, четвер упродовж посту); 4) гаряча їжа з олією
(субота, неділя упродовж посту); 5) вживання в їжу риби (свято
Благовіщення і Вербна неділя).
По-третє, під час Великого посту
крім загальноприйнятих обмежень необхідно відмовитись від найулюбленіших
продуктів. Для одного це чіпси, для другого – солодощі, для третього –
гарячий шоколад чи кава... Одним словом, кожен повинен принести ту
жертву, котра дозволить йому взяти верх над своїм чуттєвим началом і
довести, що його безсмертний дух сильніший за смертне тіло.
По-четверте,
варто пам’ятати, що аскетизм – поняття цілісне, яке включає і духовне, і
тілесне стримання. А це означає, що під час Великого посту потрібно
свідомо відмовитись від усього марнотного, поганих звичок, плотських
утіх і грішних думок. Якщо вирішили постити, то слід налаштуватись на
стримання від любощів і різноманітних розваг – комп’ютерних ігор,
улюблених телесеріалів, відвідання дискотек тощо. Необхідно звільнити
свій розум від усього суєтного, тоді з’явиться час для читання духовних
книг, молитов, думок про вічне. Дуже важливо налаштуватися на добрі
вчинки, на покаяння, відганяючи погані думки та спокуси.
По-п’яте,
піст обов’язково супроводжується постійною молитвою. «Без Мене, –
навчає Господь Ісус Христос, – не можете нічого робити», а тому
необхідно тісно перебувати з Ним, бо тільки тоді зможемо принести багато
плоду. А це можливо за допомогою постійної молитви серця, коли воно
«зігріте і гаряче до Бога взиває», – навчає святитель Феофан Затворник.
Необхідно якнайчастіше промовляти молитву преподобного Єфрема
Сирійського з доземними поклонами, бо вона призначена допомагати в наших
особистих зусиллях під час Великого посту. «Молись і трудись, –
навчають святі отці, – адже лінь породжує спокуси».
І останнє, що
треба пам’ятати згідно з ученням Церкви: християнська аскеза є
боротьбою не проти тіла, а за нього. З цієї причини кожна людина
подвизається і душею, і тілом.
Почався Великий піст – час відновлення, покаяння і радості.
Радості не пасхальної, піднесеної, а тихої, на перший погляд непомітної,
але, водночас, глибокої. Можливо, це тому, що в піст у черговий раз
бажаєш відійти від усієї непотрібної, наносної суєти, що обволікає тебе
кожного буднього дня, і знайти себе справжнього.
Великий піст готує нас до торжества торжеств – Пасхи. Це справжня
подорож. Це весна духу. І цей весняний шлях – це наша можливість стати
хоч трішечки кращими, ніж були.
Що ж можна зробити для того, щоб прожити піст по-справжньому?
1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити про духовну
складову посту, треба зрозуміти, як ми будемо харчуватися. Адже харчові
розходження найпомітніші. Сенс посту – не в тім, щоб не вживати
тваринної їжі (їжа сама собою не наближає і не віддаляє від Бога), хоча
ми все-таки – істоти з плоті та крові, отже питання нашого харчування є
надзвичайно важливим.
Загальне правило: харчуватися треба так, щоб відчувати легкість (адже
можна обтяжити себе і пісними стравами). І не «зациклюватися» на їжі.
Навряд чи варто шукати вишукані рецепти пісних страв. Менше часу й уваги
приділяти готуванню трапези. Менше грошей витрачати на їжу. Тому
поміркуємо над питанням, наскільки доречно купувати у піст, наприклад,
делікатесні морепродукти, що статутом не забороняються.
До речі, для деяких категорій людей припустимі певні послаблення в
їжі: для хворих, для тих, що займаються важкою працею, для вагітних і
годувальниць. У вирішенні цього питання краще порадитися з духівником.
Якщо немає такої можливості, то беріть відповідальність на себе. Також
відомо, що «краще недопостити, ніж перепостити». Помірність – ось золоте
правило.
2. Відмовитися від якої-небудь залежності або прихильності. Піст
– час нашого звільнення. Звільнення від того, що поневолює. Отже, ми
можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності.
У кожного вона своя: алкоголь, паління, телесеріали... Подібних
подвигів не варто жадати від інших, але самому добре спробувати.
3. Молитися регулярно. Піст без молитви – зовсім не
піст. Свою повсякчасну «немолитовність» нам зручно списувати на ритм
міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін. Але спробуймо під час
посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин ранком і ввечері. Можна
читати ранкові й вечірні молитви або Псалтир, але під час посту потрібно
додавати до них ще одну – коротку та ємну молитву святого Єфрема
Сирина, що задає «тон» на ці тижні.
4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за
щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка
Ісаї та Притч. Існує також благочестивий звичай прочитувати самостійно
всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Святого Письма.
Якщо ви ще не прочитали цілком Старий і Новий Завіти – надолужте це за
сорок днів посту. Та якщо вже подужали всю Біблію, не думайте, що цього
достатньо: на жаль, ми багато важливого забуваємо. Прагніть читати
Писання регулярно, краще щодня, вибираючи місце, де можна було б
зосередитися. Чудово, якщо після читання ви знайдете час обміркувати
прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.
5. Відвідувати богослужіння. Великий піст –
особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо
приходити у храм і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються
практично ті ж самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій
Великого посту (отець Олександр Шмеман називав його «світлим сумом»)
можна відчути тільки у тихій красі буденних служб. Намагайтеся хоча б
один або два рази прийти до храму на читання Великого покаянного канону
святого Андрія Критського. Цей канон, найдовший з існуючих у
Православній Церкві, народжений у глибині покаяння і пронизаний надією
на батьківську любов Божу, читається частинами увечері з понеділка по
четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється цілком у
середу ввечері на п’ятому тижневі.
Необхідно хоча б раз за піст бути на Літургії Передосвячених Дарів
(чудово, якщо ви знайдете храм, де вона служиться увечері) і
причаститися, переживши цей день як час трепетливого очікування зустрічі
з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі у страсні дні, починаючи з
вечора Великого четверга.
6. Очистити свій розум від суєтності. У питанні, чи
варто цілком відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування
блогів, форумів і соціальних мереж, – кожен вирішує сам. А ось те, що
дійсно буде корисно, – прочитайте хоча б одну гарну книгу духовного
змісту. Це може бути історія Церкви, основи віровчення, тлумачення на
Священне Писання – вибір великий (але підходити до вибору літератури
слід дуже уважно, оскільки ринок православної літератури сьогодні буяє
не завжди «духовно якісними» виданнями). Можна прочитати і твір зі
світової класики – це теж може вберегти розум від суєти.
7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для
себе справу, про яку давно думали, але так і не зробили. Час посту – це
час позитиву. Всі обмежувальні міри (в їжі, розвагах та ін.) важливі
тому, що вони звільняють наш час і сили для головного: зростання у
Христі. А рости у Христі – значить творити добро. Любити Бога, ближнього
і себе. Варто вибрати хоча б одну справу, від якої буде добре не тільки
вам, але й вашим ближнім.
Напередодні посту ми чули слова Христові: «Що ви зробили одному з
малих цих, Мені зробили». Трохи поміркувавши, ви, напевно, знайдете, що
можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі для дитячого будинку,
приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне у своїй хаті,
змайструвати шпаківню, вникнути, нарешті, в те, чим живуть ваші діти –
відшукається безліч ідей.
Крім цих, запропонованих «заповідей» посту, у вас можуть бути свої
власні «заповіді», але головне – прожити піст серйозно, на найглибшому
рівні своєї свідомості. Адже час посту – це час, що вимагає від нас
прийняття рішень і постійних зусиль.
Різдво вважають святом сім'ї, його традиційно
святкують у родинному колі. Можна сказати, що період приготування до
Різдва - це Богом благословенний час для того, щоб забути старі образи,
перепросити тих, кого ми могли образити, подякувати тим, хто зробив нам
добро чи просто був поруч з нами протягом цього року.
Від покоління до покоління передавались традиції святкування Різдва
Христового. Обов'язковим атрибутом Різдва у наших дідів та прадідів було
вистилання долівки дому сіном, а столу соломою, що було символом ясел,
на які поклали новонародженого Христа. Ще однією цікавою традицією
святкування Різдва була милостиня. Роздавання милостині робило Різдво
часом найбільшої радості для усіх людей, адже святковий настрій
наповнював як тих людей, які давали її, так і тих, які завдяки їй мали
можливість відсвяткувати Різдво. Святим обов'язком та найбільшим щастям
на Різдво було прийняти у дім бідного чи сироту і, що важливо, їх не
просто приймали до дому, а ставились, як до рідного.
Розпочиналось святкування Різдва з першої зірки, яка виступала на
небі 6 січня. Господиня накривала на столі святкову вечерю, що
традиційно складалась з 12 страв. Кількість страв на столі має велике
значення, адже вони символізують дванадцять апостолів, що були першими
учнями Христа. Сама вечеря розпочиналась з молитви, яку вся сім'я
промовляла разом. Першим за стіл сідав господар і розпочинав вечерю,
роздаючи усім традиційну українську кутю, після якої слідували і інші
страви: плетенка, узвар, борщ, голубці, вареники з картоплею, грибами,
капустою чи сиром, тушкована капуста, мариновані грибочки, оселедець,
пампушки, часник та інші. Дуже цікавим є те, що у різних регіонах
України набір страв є різним, та все ж зберігається їх кількість.
Мабуть, найяскравішою традицією був вертеп. Почесним у вертепі було
носіння Різдвяної зірки. Вертепи включали безліч дійових осіб і зазвичай
ілюстрували народження Ісуса Христа, рідше інші біблійні історії.
До наших днів деякі традиції збереглись, деякі втратились, деякі змінились, можливо, навіть виникли нові.
На жаль, мусимо відмітити, що все ж за довгі роки втратилась
прекрасна традиція милостині та прийому до дому бідних, самотніх осіб чи
сиріт. Це чудова традиція, яка дарує святковий настрій та піднесеність
духу, адже ніщо не може зрівнятись з відчуттям того, що ми змогли
подарувати свято тому, хто дуже потребував цього.
Щиро закликаємо вас дотримуватись прекрасних українських традицій
святкування Різдва і не забувати про тих, кому ви потрібні, щоб ніхто не
почувався самотнім у час Різдва.
