Згромадження було засноване 21 квітня 1957 р. в час  глибокого підпілля. Боротьба за свободу Церкви і народу у ті часи була викликом часу і життєво важливим завданням для кожного свідомого українця. Ця справа не була байдужою і для Засновника  Згромадження о. Петра Біля. Отець, як ревний священик і добрий організатор гуртував молодь, дітей, старших для спільної молитви за кращу долю Церкви і України. Але розумів, що цього замало. У цій великій справі необхідно багато постійної молитви, жертви, посту, служіння… Виконати це зможуть тільки повністю посвячені Богові особи. Так виникла думка про заснування нового жіночого Згромадження.  Блаженний Владика Миколай Чарнецький, ЧНІ, на той час звільнений із заслання, підтримує намір о. Петра, благословляє початок Згромадження та дає назву - Сестри Пресвятої Євхаристії. Вже сама назва включає мету о. Петра: у стіп Живого Бога безперервно благати за свободу Церкви і народу та повертати людям Бога, якого безбожницький режим виривав насильно з сердець людей. Саме це було найбільшим прагненням Отця Петра, яке привело до заснування нового Згромадження в цей нелегкий час.

Матірним домом Згромадження стає дім по вул. Залізничній 2, у м. Хирові  Старосамбірського р-ну Львівської обл. Тут розпочалось життя першої спільноти. Незважаючи на труднощі підпільного життя, Згромадження зростало. За стараннями Владики Йосафата Федорика, ЧСВВ та Владики Володимира Стернюка для спільного проживання Сестер було куплено декілька невеликих домів у Львові. Сестри жили малими спільнотами (по 2-3 Сестри), працювали на різних державних роботах (в садочку, в школі,  в поліклініці, в будинку престарілих…).  Та основним завданням Сестер була  молитва перед Святими Тайнами, які переховували таємно в своїх домах (в шафах, тумбочках та в шухлядах столів). В Згромадженні діяв чітко налагоджений молитовний годинник – безперервна молитва за волю церкви і народу.

Крім молитви, Сестри таємно виконували різну апостольську працю: допомагали підпільним священикам організовувати таємно Служби Божі, готували дітей, молодь, старших до св. Сповіді, молодих до св. Тайн Хрещення, Подружжя, допомагали найбіднішим, хворим словом розради, вчинками милосердя. Сама постава Сестер, хоч і в цивільній одежі, їхнє життя та праця справляли сильне враження на оточуючих. Скромність, тихість, доброта, доброзичливість  підкреслювали їхню посвяту.

Своє служіння здійснювали по містах і селах Львівської,   Івано-Франківської та Закарпатської областей.

         Ніщо в час підпілля не похитнуло волі Сестер служити Богу і людям: ні обшуки, ні погрози, ні залякування НКВД, ні насмішки з боку несвідомих людей. Сестри з ще більшою ревністю молилися за свободу Церкви і народу, вірили в перемогу добра і багато з них дожили до днів свободи Церкви і незалежності України.

   За прикладом перших Сестер продовжуємо молитися перед Живим Богом, укритим в Найсвятішій Тайні Євхаристії, постити, служити та вірити в остаточну перемогу добра над злом. В Згромадженні далі діє молитовний годинник – безперервна цілоденна  молитва перед Святими Тайнами за справи  Церкви і народу. Через катехитичне служіння, виражене в різноманітних формах, і надалі  виконуємо другу частину харизми нашого Згромадження -  проголошувати  людям Бога.

В  м. Самборі при монастирі діє дитячий будинок сімей­ного типу «Ангелик».

Одяг сестри, як символ посвяти, складається із синього габіту, блакитної намітки та кремової мантії. Співзасновниці Згро­мадження с. Михаїлі Кренті після ревної молитви про мона­ший одяг приснився сон: вона побачила себе в сяйві, яке ви­промінювалося від Пречистої Діви Марії. Небесна Мати пода­ла сестрі світло-си­ній габіт. Він символі­зує, що кожна сестра адораторка, в злуці з Пречистою Дівою Ма­рією, стає учасницею її таїнственної адора­ції у стіп Непорочно­го Агнця, утаєного у Пресвятій Євхаристії. Колір мантії – кремовий, який символізує Євхаристію, яка є світлом для світу.