РОЗВАЖАННЯ

Бути досконалим, як Ісус

Бути християнином – це значить бути особливо поєднаним з Ісусом і визнавати Його своїм учителем – своїм єдиним учителем. Суть християнства полягає саме в цьому інтимному контакті. На два різні запитання: «як бути досконалим? і «Як осягнути життя вічне, тобто повне життя?» – Ісус дає одну й ту ж відповідь: «Якщо хочеш бути досконалим,… якщо хочеш мати життя вічне, піди, продай усе, що маєш, роздай бідним, потім приходь і йди за мною!». Якщо хочеш… Свобода – один із найцінніших, а може, і найцінніший дар, який людина отримала від Бога. Бог – давець свободи – безмежно її шанує.

Якщо хочеш… Бог викликає і провокує цю людську свободу, щоби людина не лише за Ним ішла, а щоб ішла радісно. Бо говорить Апостол: «Бог любить того, хто дає радо». Сам Бог – повний радости, коли дає, бо дає у свободі. Правдива любов – це вільний дар, правдива любов – це вершина радості. Основним, абсолютно важливим є те, щоб піти за Ісусом вільно, а не з примусу, зі страху чи через відсутність інших можливостей. Ісус, коли кличе, завжди починає словами: «Якщо хочеш…»

Піди, продай усе, що маєш… Ісус не філософствує – Він відразу закликає до дії. Це дуже характерна риса християнства. Це і є перша умова наслідування Ісуса – позбутися всього, чим володієш. Не позбувшись усього задля Ісуса, людина не може зрозуміти парадокс, який св. Павло формулює так: «Ісус Христос задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли». Юда цього парадоксу не зрозумів, він не міг збагнути, як можна збагатитися убожеством. Бо це й неможливо зрозуміти інакше, як тільки залишаючи все і йдучи за Ісусом.

Роздай бідним… Цей наказ Ісуса тільки на перший погляд не надто важливий, а насправді – дуже суттєвий. Роздати так, щоб не залишити собі жодної форми забезпечення, щоб єдиним забезпеченням був Ісус і Його любов.

Потім приходь… Смуток і розчарування виникає у християнському житті через те, що люди ангажуються у багато добрих ініціатив і так впадають в активізм, що вже до Ісуса не вертаються.

Приходь і йди за мною! Досконалий християнин – це той, який іде за Ісусом, може іде за Ним дуже недосконало, кульгає, тягнеться в самому хвості, але йде… Досконалий християнин – це грішник, який повірив Ісусові і йде за Ним…

Ходити за кимось – означає насамперед довіритись йому. Підставою для того, щоб піти за Ісусом, є довіра до Нього. Як людина вчиться цієї довіри? Не інакше, як тільки ризикуючи, роблячи ставку на Ісуса. Цієї довіри кожен вчиться сам. Звичайно, ми живемо у спільноті, яка може всіляко нам допомагати, але врешті-решт довіра – це справа дуже особиста, це справа моїх щоденних рішень, мого ризику.

Багато учнів ходило за Ісусом, не довіряючи Йому, і вони залишили Його, один навіть зрадив. А ті, що Йому довіряли, може, і не так досконало, як хоч би Петро, - перемогли.

Не судіть і не будете суджені

Це слова мого Господа, коли ходив по землі! Чи була я вірна тому, що мені наказують? Чи завжди керувалася я любов’ю щодо Сестер своїх. А супроти Бога, чи не посміла я ніколи перевіряти судів Його, коли йшлося про мене? А якщо я не виявляла цього, то чи не подумала так в глибині душі моєї? Чи справи інших я завжди трактувала добре? Чи ніколи не дозволила собі дорікати своїм Настоятелям? Чи піддавала я охоче свій суд, наміри і спосіб думання, погляд, послух у досконалому підданню? Чи не виступала публічно проти думки Сестри, будучи переконана, що моя думка краща, розумніша?

О Боже мій! Ось з рукою на серці признаюся, що дуже завинила. Не судіть,- Бог сам Собі залишив суд. Чула я це тисячу разів, а чи мимо того старалася пильніше приборкати мою уяву і мій язик?

Такою мірою тобі відміряють, якою Ти другим будеш міряти,— сказав ще Господь Ісус.

Якже  ж ця думка проймає моє серце страхом, бо дуже завинила я!

Благаю Тебе, о Ісусе, забудь мої провини, прикрий мою несправедливість, змий гріхи мої Твоєю Найсвятішою Кров’ю і прости численні зухвалі суди мої і злосливі підозріння. Багато ж бо осудів і підозрінь таких оплакувати треба! Від цієї хвилини тільки себе саму буду осуджувати, буду чутлива на кожний порух  мого серця, а скалки в оці Сестри моєї не буду бачити. Дай мені, о Ісусе, ту любов і доброту, яка становить благородну сторону мого єства.

Треба оголосити війну всім моїм вадам і берегтися від замирення з ними, треба поборювати цю схильність говорити зле про інших.

В кожній особі, котра до мене зближається, буду вбачати Бога, буду Його в ній любити, як Ісус полюбив кожну з нас!..

О Маріє, котра ніколи нікого зле не судила, котра була прикладом досконалої любові, дай мені ласку бачити в ближніх тільки їх добрі сторони, а лагідністю і вирозумілістю допоможи мені покривати їх блуди. Амінь.

Довіряй Богу

Довіряй Богу! Так закликає мене віра, яка живить мою душу. О! Яка ж це відвага для серця, Бог надії моєї.

Уповай на Бога! Шепче мені таїнственний голос, коли неспокій і смуток огорне мене з усіх боків; коли біль мучить моє серце, коли внутрішнє горе мене розпинає, коли я опущена, самотня і кинена на знущання різних терпінь.

Солодко довіряти всупереч всякій невдачі, з тією певністю, що, уповаючи на Бога, не буду засоромлена. Так, Ти є Надією моєю, о Євхаристійний Ісусе!

Коли слабкою почуваюся, в Тебе шукаю підкріплення; коли душа моя голодна, від Тебе сподіваюся поживи; коли хвора і бідна, від Тебе сподіваюся здоров’я.

Ісусе, солодка надіє моя. Коли я  в темноті, чекаю світла від Твого серця.

Ісусе, Надіє і Відпочинку мій, Учителю мій і Спасителю! Любове моя і Радосте душі моєї. Зверни на мене той погляд, який до глибини душі проникає і в одну мить освячує.

Потягни мене до чесноти і жертви, бо хто не любить, той зусилля собі не завдає: любити терплячи і терпіти люблячи. Чи ж може бути більше щастя для серця, яке правдиво любить Ісуса? Чи любов потребує відпочинку? Ні. Спочинок любові в цьому, власне, полягає, що ніколи не відпочиває.

Чому ж то сумною ти є, душе моя? І чому тривожить тебе нужда твоя? Довіряй Богу. Дивись вгору понад світ і сонце, а довіряючи Тій, що є Матір’ю надії, говори собі часто: Тут на землі хрест, а там, вгорі, - небо.                                 

О Маріє, ти ціле життя була на хресті, а нині царюєш у небі; допоможи і мені переносити відважно терпіння, які проминають, щоб колись тішитися славою безконечною з Ісусом і Тобою на віки вічні. Амінь.